Сифіліс був і залишається однією з найнебезпечніших інфекцій, що передаються статевим шляхом. І хоч після 50-х років XX століття відбулася справжня революція в боротьбі з цим (і не тільки з цим) бактеріальним захворюванням, все ж не варто до нього ставитися легковажно та недооцінювати загрози, адже попри успішність лікування сифілісу, шлях до одужання насправді дуже нелегкий.
А ще дуже важливо не вірити міфам, які циркулюють навколо цього захворювання, та знати всю необхідну інформацію.
Нижче ми відповідаємо на найпоширеніші питання про це захворювання.
Презерватив на 100% захищає від сифілісу та інших ІПСШ?
Презерватив – це найкращий з відомих сьогодні бар’єрних засобів, який при правильному його використанні може дійсно захистити від ВІЛ чи гепатитів. Але що стосується бактеріальних інфекцій, то тут ніде правди діти – презервативи знижують ймовірність інфікування, але не гарантують абсолютного захисту. Причина криється в тому, що понад 70% випадків інфікування сифілісом відбувається через незахищений оральний секс. Адже для орального сексу не підходять звичайні презервативи, які можна купити усюди, потрібні спеціальні. І тут виникає ряд бар’єрів:
- По-перше, дістати їх непросто, найчастіше потрібно або замовляти в інтернеті, або шукати в секс-шопах;
- По-друге, вони коштують дорого;
- По-третє, наука говорить, що абсолютна більшість учасників різних досліджень не використовує презерватив для орального сексу тому, що вони знижують поріг чутливості.
Та й, зрештою, навіть у випадку ретельного дотримання правил використання презерватива не можна виключити загрозу інфікування, адже сифіліс може передатися через тісний контакт зі шкірою, слизовою чи слиною інфікованого.
Чи завжди сифіліс супроводжується чітко вираженою симптоматикою?
Проблема в тому, що основний симптом первинної стадії сифілісу – твердий шанкр – це невелика за своїм діаметром і безболісна виразка. Шанкр з’являється в місці потрапляння блідої трепонеми, збудника цього захворювання, в організм. Це місце може бути важкодоступним для нашого зору, адже бактерія могла потрапити як і в горло чи уретру (через оральний секс), так і у складку сфінктера (через римінг чи незахищений анальний секс). Якщо шанкр таки з’явився в горлі чи ротовій порожнині, то шансів його відчути трохи більше, адже, там вірогідно з’явиться відчуття чогось стороннього. Тут і криється найбільша загроза сплутати це «щось» з ангіною. Як наслідок, якщо вдатися до самолікування та почати інтенсивно полоскати горло спиртовими розчинами, є ризик спровокувати зовнішнє подразнення шанкру і викликати додаткове запалення, яке може замаскувати першопричину. Звісно, усі потуги з полосканням не матимуть результату і зрештою доведеться помилково відвідати не профільного лікаря дерматовенеролога, а отоларинголога. Він, своєю чергою, ймовірно випише лікування, яке тільки ускладнить подальшу діагностику. За декілька тижнів цей симптом зникає сам по собі, та наступає вторинний сифіліс, для якого характерні специфічні висипання на тулубі «в зоні майки». Висипання не виступає на шиї чи руках, а є в зонах, які можна сховати під майкою, та тимчасово зникає при надавлюванні на шкіру. Якщо ти спостерігаєш цей симптом, потрібно мерщій зробити швидкий тест (тільки якщо ти раніше ніколи не мав сифілісу), а ще краще – одразу звернутися до дружнього лікаря-дерматовенеролога.
Хоча увесь час протікання захворювання можуть бути й інші характерні для сифілісу симптоми (наприклад, збільшення лімфатичних вузлів), та щоб звернути на це увагу, треба бути дуже уважним до змін у своєму тілі.
Сифіліс можна легко перевірити за допомогою швидких тестів?
Дійсно, швидкі тести – найзручніший метод виявити це захворювання. Але тільки при інфікуванні сифілісом вперше.
Якщо ж ти ним вже колись перехворів, то швидкі тести ще дуже довго показуватимуть позитивний результат. Це не означає, що сифіліс з тобою назавжди. Це лише свідчить про те, що “маркери”, які залишає після себе захворювання, залишаються до кінця життя (саме тому людина, яка перехворіла на сифіліс, більше ніколи не зможе стати донором крові). Якщо ж ти колись мав сифіліс, то подальша його діагностика можлива виключно через специфічні лабораторні аналізи, які можна зробити виключно в лабораторіях при державних клініках.
Чи правда, що сифіліс лікують виключно в лікарні?
На щастя, ні, але шлейф цього міфу тягнеться з далеких радянських часів. Тоді система охорони здоров’я передбачала лікування цього захворювання класичним антибіотиком (пеніциліном), який необхідно було колоти що три години протягом мінімум 21 дня… Поза стаціонаром таке лікування не було можливим, адже відхилятися від графіків ін’єкцій категорично не можна – це звело б ефективність лікування нанівець.
Проте ми вже не живемо в радянському минулому, і репресивні методи лікування також залишилися там. Зараз же в Україні доступна пролонгована версія згаданого вище антибіотика, що робить можливим амбулаторне лікування, адже ін’єкції потрібно робити раз на декілька днів. У Європі взагалі існують антибіотики, що за один чи два уколи повністю ліквідовують проблему. До нас ці блага цивілізації поки не дійшли, але маємо надію, що після перемоги здобудемо й це.
Чи існують спеціальні реєстри людей, які перехворіли на сифіліс?
Так, усіх пацієнтів, які проходили лікування в державних лікувальних закладах вносять у спеціальні закриті реєстри, адже це захворювання досі вважають соціально небезпечним (привітики з радянського минулого). Звісно, можна знайти лікаря в приватних клініках і уникнути потрапляння в такий реєстр, але тоді ти можеш зіткнутися з проблемою, коли тобі доведеться робити специфічний аналіз реакції Вассермана, який не проводять у приватних лабораторіях – виключно в диспансерах.
Тож, будь дуже пильним до стану свого здоров’я, старайся використовувати презерватив та уважно підбирай своїх статевих партнерів.