Так склалося, що гетеронормативне суспільство уявляє собі існування двох типів геїв: ті, хто, і ті, кого. Ці категорії належать до переваг сексуальних ролей при анальному статевому акті. Але, як і в більшості аспектів людської сексуальності, тут все не так просто та однозначно.
Хлопця, який отримує більше задоволення (або, можливо, відчуває менше занепокоєння чи дискомфорту), коли виступає як партнер, який “входить”, називають “активом”. На противагу є той, хто виступає в ролі “приймаючої” сторони, тобто “пасив”. У жаргоні для цієї чоловічої дихотомії є багато інших описових термінів: “домінант – покірний”, “top – bottom” (англ.), “верхній – нижній” тощо.
Але сучасні дослідження показали: більшість чоловіків-геїв частіше ідентифікують себе як “універсали”, що означає, що вони не мають особливих схильностей до активної чи пасивної ролі.
Певної меншості такі відмінності навіть не стосуються, тому що деякі чоловіки-геї не потребують анального сексу і натомість надають перевагу іншим сексуальним практикам, які можуть обмежуватись лише оральним сексом або взагалі сексом без проникнення.
Однак є й такі чоловіки, які відмовляються від визначення себе як “актива”, “пасива” або “універсала”. Ба більше, є категорія людей, які в принципі не ідентифікують себе геями, попри свої часті акти орального чи анального сексу з гомосексуалами. Для окреслення цієї категорії чоловіків заведено вживати термін, який використовують у сфері соціальних наук та охорони здоров’я, а саме – “чоловіки, які мають секс із чоловіками” (ЧСЧ). ЧСЧ – значно ширша категорія, яка свідчить про форму сексуальної поведінки, а не про сексуальну самоідентифікацію чи приналежність до гей-спільноти, адже гомосексуальні зв’язки нерідко присутні серед чоловіків, які вважають себе гетеросексуалами.
Проте, це вже інша історія, тож повернімося до ролей.
У 2003 році група вчених на чолі з Тревором Хартом із Центру з контролю та профілактики захворювань в Атланті (США) провела тримісячне дослідження та опитування 205 гомосексуалів. Пропонуємо основні тези та висновки, опубліковані потому в одному з номерів журналу The Journal of Sex Research:
⁃ Самовизначення як “актив”, “пасив” або “універсал” співвідноситься значною мірою з фактичною сексуальною поведінкою. Тобто, на основі самовизначення учасників та їхнього сексуального досвіду можна сказати, що ті, хто називають себе “активами”, дійсно частіше виступають як партнери, які “входять”, тоді як “пасиви” з більшою ймовірністю виступатимуть як ті, хто “приймають”. “Універсали” ж у статевій поведінці займають проміжне становище.
⁃ У порівнянні з “пасивами”, “активи” частіше виступають у домінантній ролі (або принаймні, як вони визнають, готові схиляти інших до пасивної ролі). Наприклад, активи також схильні до частішого домінування у вербальній комунікації з партнерами. Подібних висновків також дійшли і під час кореляційного дослідження “Sexual and Relationship Therapy” (2008), коли вчені повідомили, що “активи” з більшою ймовірністю домінуватимуть над партнерами у всьому, включаючи практики з використанням секс-іграшок.
⁃ “Активи” частіше за “пасивів” та “універсалів” відмовляються від ідентифікації себе як “геїв”, і мали секс з жінками впродовж попередніх трьох місяців (тобто, за період дослідження). Вони більшою мірою схильні до проявів гомофобії. По суті, сила цих проявів прямопропорційна ступеню відрази до своїх гомосексуальних бажань.
⁃ Можна зробити висновок, що з погляду психології “універсали” здоровіші, ніж “пасиви” і “активи”. Харт та його колеги вважають, що це може бути пов’язано з їхньою розкутістю при пошуку сексуальних відчуттів, зниженою еротофобією (страх перед сексом) та більшим відчуттям комфорту в будь-якій ролі.
Крім цього, є ще ціла низка інших особливостей соціального та фізичного спрямування. Наприклад, у деяких наукових статтях зазначено, що потенційній гей-парі слід ретельно розглядати питання довгострокових відносин у перспективі, виходячи зі своїх особливостей та ролей в сексі. Із сексуальної точки зору існують очевидні проблеми сумісності для двох активів або пасивів, що перебувають у моногамних відносинах. Але оскільки ці ролі в сексуальних уподобаннях, як правило, вказували й на інші поведінкові властивості (такі, як схильність “активів” бути більш агресивними та наполегливими за “пасивів”), то швидше за все до конфлікту призведуть саме такі стосунки, а не відносини між партнерами, які доповнюють один одного ролями у сексуальному плані.
Хай там як, але більшість питань, що стосуються сексуально-рольового самовизначення, його розвитку, зв’язку із соціальною поведінкою, залишаються відкритими і провокують висвітлення нових тем. Наприклад, чи дійсно категоричність у сексуальні ролі в одній із дихотомій може бути результатом психологічних бар’єрів чи страху?
Поговоримо про це в наступних публікаціях.