Нещодавно всі українські ЗМІ забили на сполох у зв’язку з першим офіційно виявленим випадком мавпячої віспи в Україні. Буквально вже за кілька днів цих кейсів стало декілька. Більшість з них – у Києві.
Нам вдалося поспілкуватися з нульовим пацієнтом – хлопцем, який поділився своїм пережитим досвідом діагностики, перебігу та лікування цього захворювання. Він – перший у популяції епідеміологічного дослідження цієї хвороби в нашій країні.
- Як ти зрозумів, що тобі потрібна діагностика на саме мавпячу віспу, і як вона проходила?
- На початку на своїх долонях я виявив характерні пустули – маленькі, схожі на гнійнички, шкірні висипання. Спершу я взагалі сплутав їх з комариними укусами. Але потім написав у дірект одному американському лікарю, який спеціалізується на пов’язаних з квір-здоров’ям питаннях, зокрема й на мавпячій віспі. Я скинув йому фотографії своїх висипів, після чого у нас був сеанс відеозв’язку. Він підтвердив мої підозри: на його думку, це були дійсно симптоми мавпячої віспи.
- Далі був лабораторний аналіз?
- Наступного дня після попереднього діагнозу американського лікаря я звернувся по допомогу до лікарів-інфекціоністів обласної інфекційної лікарні. Каретою швидкої допомоги мене доправили туди, де сформували консиліум, який очолювала голова обласного Центру контролю та профілактики хвороб (це український аналог американського CDC). Усі ці обласні центри підзвітні Центру громадського здоров’я МОЗ України (ЦГЗ МОЗ). Там і взяли матеріал на аналіз, який робила обласна лабораторія.
- Ти знаєш, як і коли відбулося інфікування? Розкажи детальніше.
- Насправді епідрозслідування усіх обставин досі триває. Ідентифікувати можливі способи зараження доволі складно, однак можна виокремити відвідини декількох івентів, які могли б слугувати джерелом інфікування. Зокрема, серед них було відвідування однієї з вечірок на Подолі. Навіть двох. Це було ще в серпні, за місяць до появи перших симптомів. Плюс, протягом цього ж періоду я мав кілька сексуальних контактів, проте мої партнери стверджують, що у них жодної симптоматики мавпячої віспи не проявлялося.
- Це був сексуальний чи просто тісний фізичний контакт?
- Я не можу сказати, що мав на цих вечірках дійсно «тісні» контакти. Але я обнімався з людьми, тиснув багатьом руку. Я спілкувався на дуже близькій відстані з іншими присутніми. Партнерів, які потенційно могли передати мені вірус, було троє. Та в жодного з них симптомів мавпячої віспи не було.
- Чи спостерігав ти інші видимі симптоми?
За буквально два-три дні до початку масового висипання на тілі, їхня локалізація переважно була на долонях, нижніх кінцівках, а також за мочкою вуха. Також у мене була висока температура і мене лихоманило десь за два дні до масових висипань. У мене був напівпритомний стан: я ледь стояв на ногах, в мене була серцева аритмія. Але все це тривало буквально одну ніч, а потім припинилося.
- Як ти повідомляв тих, з ким у тебе був контакт?
- Було два шляхи інформування. Перший – я особисто написав або зателефонував людям і сказав їм про цю ситуацію і застеріг, щоб вони були обережними та слідкували за своїм станом. А другий канал інформування був через лікарів-інфекціоністів.
- А як проходить процедура лікування?
- Слід розуміти, що процедура лікування полягає суто в симптоматичній терапії. Тобто стан пацієнта оцінюють в умовах стаціонару досить регулярно: вимірюють температуру, тиск, пульс. Коли температура підвищувалася – її збивали. Щодо висипів, то тут рекомендації різняться. ВООЗівські протоколи рекомендують тримати пустули сухими і нічим не покритими. Максимум – стерильною водою або антисептичним розчином. Проте в протоколі СDС пацієнтам рекомендують підсушувати пустули каламіновим лосьйоном або вазеліном, а щоб не завдати шкоди та уникнути рубцювання – заклеювати пластиром.
Але все не так страшно і не так боляче. Хоча я знаю поодинокі випадки (які в Україні не реєструють, бо хлопці відмовляються звертатися до лікарів попри те, що їхня симптоматика вказує на інфікування саме мавпячою віспою), коли деякі хлопці відчувають біль при сечовипусканні. Скоріш за все, через те, що пустули сформувалися в уретрі. І взагалі ці висипи можуть виникати на всіх слизових оболонках: у ротовій порожнині, ніздрях, задньому проході тощо. Треба бути надзвичайно обережним і готовим до виявлення цих висипів у найнеочікуваніших місцях. І якщо є підозра, необхідно звертатися або до сімейного лікаря, або на лінію 103.
- Розкажи про інші труднощі, які виникали в процесі лікування.
- Під час лікування я зіткнувся з тим, що деякі лікарі не розуміють, який підхід лікування обрати і якому протоколу слідувати. ВООЗівський протокол застарілий, адже написаний ще в червні. Протокол СDС оновлений 1 вересня.
У цих протоколах відрізняються підходи з догляду за висипаннями, бо ВООЗ підтримує консервативні методи, які для пацієнта можуть бути більш травматичними. Мене взагалі хотіли покрити зеленкою як при вітрянці. Але якби вони це зробили, в мене б залишилися великі рубці, які б загоювалися тривалий час.
Тому в нашій системі охорони здоров’я потрібно бути готовим відстоювати свої права і не піддаватися тиску лікарів (які можуть бути дуже впевнені у своїй правоті). Зеленка – це старий радянський метод, який для лікування віспи на Заході не використовують.
Також у наших медиків є ще одна проблема – невміння (через незнання симптоматики) диференціювати між сифілісом та віспою мавп. Оскільки пустули віспи часто формуються біля ствола члена, лікарі плутають цей симптом із сифілітичним шанкром. Хлопців відправляють на реакцію Вассермана (RW), вони отримують негативні результати аналізів – зрештою це унеможливлює встановлення правильного діагнозу.
- Що б ти міг порадити, аби не зіткнутися з такою проблемою, а також тим, кому вберегтися не пощастило?
- Київська спільнота повинна усвідомлювати, що ця осінь є певно однією із найбільш критичних за всю історію української гей-ком’юніті. Ми спостерігаємо дуже негативні прояви одночасного поширення декількох різних інфекційних та вірусних захворювань: мавпяча віспа, трихомоніаз, хламідіоз, сифіліс (який поліз критичними темпами) та ще й ковід. Таким чином, моєю рекомендацією є доволі консервативний підхід, але якщо хочеш себе захистити – утримайся від масових івентів та обмеж кількість сексуальних контактів.
Але якщо втрапиш у халепу, то треба розуміти, що все не так страшно. Особливо якщо ти переніс вітрянку або в дитинстві отримував щеплення від натуральної віспи. Тоді ризик важкого перебігу мавпячої віспи зведений до абсолютного мінімуму. Це не якась критична хвороба, яка може мати довготривалі наслідки для здоров’я. Просто потрібно бути готовим, що місяць таки доведеться провести вдома в ізоляції та само собою без сексуальних чи інших соціальних контактів.