5 найпоширеніших питань про гонорею

Гонорея – одна із найпоширеніших бактеріальних інфекцій, що передається статевим шляхом. 

З хорошого – захворювання, в принципі, виліковне. Скоріш за все, обійдеться курсом антибіотиків, які вживають перорально. 

З поганого – гонорею доволі легко підхопити. Якщо в тебе був сексуальний контакт з інфікованим, існує надзвичайно висока ймовірність, що гонокок (збудник захворювання) передасться тобі також. У випадку гонореї, будь-який контакт вважають потенційно небезпечним, незалежно від того, був він оральним, анальним, вагінальним чи взагалі без проникнення. 

Які загальні симптоми гонореї?

Симптоми гонореї, як правило, проявляються від декількох днів до двох тижнів з моменту контакту з інфікованим партнером (залежності від того, наскільки в тебе міцний імунітет). Зазвичай гонорея взагалі не має проявів, особливо якщо вона присутня в горлі або анусі. Проте, якщо ж захворювання таки проявляється, то супроводжується такими симптомами:

●     Виділення кремового або жовтуватого кольору (особливо, якщо вони з уретри)

●     Свербіж або печіння в ураженій ділянці

●     Біль у яєчках або прямій кишці

●     Біль у горлі (у випадку орофарингеальної гонореї)

Дослідники Мельбурнського центру сексуального здоров’я (MSHC) виявили, що хоч абсолютна більшість випадків поширення гонореї відбувається саме через оральний секс, існує велика ймовірність передачі цієї інфекції навіть через поцілунки, адже, як зазначають автори, обмін слиною між людьми потенційно може передавати гонорею. Вони також пояснюють, що орально-анальний контакт або використання слини як змазки для анального сексу може бути способом поширення аноректальної гонореї. 

Це було перше дослідження, щоб знайти пряму кореляцію між поцілунками і передачею гонореї, з чого можна зробити висновок, що гонорея може передаватися через поцілунки. Але навіть без симптомів ти все одно можеш бути носієм захворювання, відтак – інфікувати усіх своїх сексуальних партнерів. Тож не варто гадати чи робити розклади на картах Таро, якщо хтось із твоїх партнерів повідомив про наявність в нього цієї інфекції. Якомога швидше звернися до лікаря-дерматовенеролога за скеруванням для подальшої діагностики.

Як діагностувати гонорею?

На жаль, в діагностиці цього захворювання не все так просто. 

По-перше, не існує швидких тестів, які могли б визначити наявність захворювання, якщо в тебе немає симптомів.

По-друге, ефективна діагностика передбачає повноцінний лабораторний аналіз (бакпосів). Однак для того, щоб не прогадати з тим, звідки брати зразок, потрібно заздалегідь проконсультуватися з лікарем. Якщо ти звернешся в лабораторію самостійно, є вірогідність, що в тебе візьмуть зразок лише з уретри. Та якщо в тебе був анальний секс у пасивній ролі або оральний секс – зразок необхідно взяти також з горла та ануса. Тому для уникнення хибнонегативного результату, потрібно чесно та відкрито інформувати працівника лабораторії або лікаря про те, звідки доречніше брати аналіз. 

Як лікувати гонорею?

Гонорею лікують курсом антибіотиків. Оскільки ці антибіотики приймають перорально, немає жодної потреби в стаціонарі. Якщо ти виявив захворювання вчасно, то й лікування буде менш складним. Після закінчення курсу лікар може попросити тебе повернутися за декілька тижнів, щоб переконатися в ефективності лікування. Якщо ти приймав препарати чітко та за графіком, проблем бути не повинно. Але якщо пропускав – це може призвести до дуже серйозної проблеми та спровокувати антибіотикорезистентність (коли стандартне лікування цього захворювання втратить ефективність). 

Як можна запобігти гонореї?

Гонореї, як і інших ІПСШ, уникнути чи запобігти не завжди легко. Презервативи забезпечують чудовий захист від ВІЛ, але вони не на 100% ефективні як засіб профілактики бактеріальних захворювань. Це пов’язано з тим, що бактерії можуть передаватися руками при вдяганні презерватива. Також більшість людей не використовує презервативи для орального сексу, тому бакпосів було б розумно здавати принаймні раз на пів року. 

Якщо в тебе є інфекція, можна зменшити ризик її передачі партнерам, якщо почати лікування на ранніх стадіях та утримуватися від статевих контактів, поки вона не зникне. Важливо дати зрозуміти партнерам, з якими в тебе був секс, що їм також потрібно пройти обстеження.

Що можна зробити, якщо контакт з носієм захворювання вже відбувся?

У перші дві години після сексуального контакту дуже рекомендовано зробити усі гігієнічні процедури, включаючи клізму, промивання горла та статевих органів антибактеріальними засобами без (!) вмісту спирту (наприклад, Хлоргексидин). Це допоможе знизити ризик, але не гарантує уникнення інфікування. 

Якщо хтось із сексуальних партнерів повідомив, що хворий на гонорею, ти можеш звернутися до лікаря, який може запропонувати лікування як запобіжний захід. Хоча з такими превентивними методами слід бути обережним, адже саме через безвідповідальне ставлення до вживання антибіотиків, виникла так звана супергонорея, вилікувати яку стандартним рядом антибіотиків неможливо.