Мова ворожнечі веде до насильства. Мова толерантності – до порозуміння. Гігієна мови починається саме з побутового спілкування. Тому пропонуємо розібратися, які вислови є маркером толерантності, а які стигматизують – і їх краще забути. Тож час від часу будемо ділитися з вами нашими знаннями у рубриці “Словник толерантності”.
ВІЛ на сьогодні більше не становить прямої загрози життю, як це було раніше. Проте соціальна стигматизація людей з позитивним статусом ще міцно вкорінена. Якщо людина – гей, стигматизація посилюється в рази. А стигма не тільки веде до насильства, а й шкодить профілактиці ВІЛ. Тому толерантна лексика вкрай важлива.
Про людей з ВІЛ коректно говорити такими словами: “люди, які живуть з ВІЛ”, “ВІЛ-позитивні люди”, “люди з ВІЛ-статусом”. Неправильно говорити “ВІЛ-інфікований” чи “хворий на ВІЛ”. Чому так?
Із коректною термінологією допоможе розібратися правило people first language – мова, в якій перш за все йдеться про людину. Суть у тому, що ви говорите про людину, а вже потім про якісь її ознаки, характеристики, особливості. Тобто, коли ми говоримо про ВІЛ, на перше місце ставимо людину, а не захворювання. Відповідно, кажемо “людина, яка живе з ВІЛ”, а не “ВІЛ-інфікований” чи взагалі “спідозний”.
Важливо пам’ятати, що ВІЛ – не синонім СНІДу. Тісного зв’язку між ВІЛ і СНІДом більше не існує, бо медицина досягла значного прогресу, і в сучасному світі ВІЛ вже не є смертним вироком.
Стереотип про ВІЛ як про захворювання маргіналізованих груп населення досі дуже міцний. Коректна лексика та недискримінаційний посил допомагають ці стереотипи долати. А заодно і знижувати темпи поширення ВІЛ через формування прихильності до профілактики та лікування.