Головна / Tagged "повага"

Тег:повага
13 Вер

Словник толерантності. Як правильно говорити про ЛГБТ+

Мова ворожнечі веде до насильства. Мова толерантності – до порозуміння. Гігієна мови починається саме з побутового спілкування. Тому пропонуємо розібратися, які вислови є маркером толерантності, а які стигматизують – і їх краще забути. Тож час від часу будемо ділитися з вами нашими знаннями у рубриці "Словник толерантності". Абревіатуру ЛГБТ+ розшифровують як лесбійки, геї, бісексуали, трансгендерні люди. Часто додають також літеру "К", яка означає квір, або "І" для позначення терміну інтерсекс-люди. Іноді просто ставлять знак плюс наприкінці, наголошуючи, що абревіатуру можна доповнити різними поняттями. Грубим і некоректним є термін "гомосексуалізм". Він застарілий і негативно забарвлений, оскільки суфікс -ізм вживають на позначення хвороб. На додаток, термін "гомосексуаліст" є образливим для ЛГБТ-середовища, бо асоціюється з медичним діагнозом, який вже не існує. Правильно казати "гомосексуальність", "гомосексуали", "люди гомосексуальної орієнтації". Поширені вислови "нетрадиційна сексуальна орієнтація" чи "сексуальні меншини" є також грубою помилкою. Так само як і простонародні слова типу "рожеві", "голубі" та "гомики". Це евфемізми, які виникли в радянському суспільстві та мають сильний гомофобний контекст. Гомосексуальність і бісексуальність існували в усіх культурах, а отже, вони такі ж традиційні, як і гетеросексуальність. За цією ж логікою неправильно казати "нетрадиційні сім'ї" чи "нетрадиційні відносини". Це створює зайве розмежування та протиставлення, що щось є традиційним і правильним, а щось – нетрадиційним, чужим і ворожим. Натомість коректно казати "одностатеві сім'ї", "гомосексуальні відносини".Не слід вживати і слово "натурал", адже його антонім – "ненатурал" – також має негативний підтекст. Ці слова використовують хіба у гомофобній риториці. 
Детальніше
Категорії: Лайфстайл
12 Вер

Словник толерантності. Чому неправильно говорити “інвалід” та “людина з обмеженими можливостями”

Мова ворожнечі веде до насильства. Мова толерантності – до порозуміння. Гігієна мови починається саме з побутового спілкування. Тому пропонуємо розібратися, які вислови є маркером толерантності, а які стигматизують – і їх краще забути. Тож час від часу будемо ділитися з вами нашими знаннями у рубриці "Словник толерантності". Говорити коректно про інвалідність допоможе правило people first language – мова, в якій перш за все йдеться про людину. Суть її в тому, що ви говорите про людину, а вже потім про якісь ознаки, характеристики, особливості, їй притаманні. Тобто, коли ми говоримо про інвалідність, на перше місце ставимо людину, а не захворювання. Відповідно, кажемо "людина з інвалідністю", а не "інвалід" чи ще гірше – "каліка".У сучасному світі, орієнтованому на потреби людини, слово "інвалід" є образливим і має зневажливий контекст. На жаль, його все ще можна зустріти у назвах державних структур. Проте, якщо ви хочете проявити освіченість, слід говорити "людина з інвалідністю". Те саме стосується і різних груп людей з інвалідністю. Наприклад, коректно казати "незряча людина" замість "сліпий", "нечуюча людина" замість "глухий". До того ж варто розрізняти, про кого саме йдеться: чи це повністю незряча людина, або повністю нечуюча, чи це людина з частковою втратою слуху або зору. Особливо образливим є вислів "глухонімий", адже не всі люди з порушення слуху одночасно мають і порушення зору та навпаки. Багато хто вважає, що аби зм’якшити розмову про інвалідність, треба використовувати вислів "люди з обмеженими можливостями" або "люди з особливими потребами". Це неправильно і ось чому. Коли термін "людина з інвалідністю" ще не став поширеним в Україні, а слово "інвалід" уже сприймали негативно, з’явилося начебто необразливе "людина з обмеженими можливостями". Але цей термін взагалі не описує людей з інвалідністю. Можливості у всіх обмежені, а потреби у всіх бувають особливі. Не варто боятися слова "інвалідність" і замінювати його невдалими евфемізмами. Грубою помилкою і образою є слова "колясочник", "візочник", "інвалід-колясочник". В українській мові інвалідний візок також можна називати "крісло колісне". Відповідно, можна говорити "людина, яка користується кріслом колісним" або "пересувається за допомогою крісла колісного". Окрема тема – люди з ментальними порушеннями. Саме цей термін є коректним, коли ми говоримо про медичні діагнози або розлади психіки. Можна використовувати такі терміни, як "люди з інтелектуальними порушеннями", "люди з ментальними порушеннями", "люди з сенсорними порушеннями" тощо. Але не "люди з вадами розвитку". Бо вада – це негативна людська риса, що виникає через прогалини у вихованні. Слід бути обережними і з назвами конкретних діагнозів. Замість "даун" – людина з синдромом Дауна, замість "аутист" – "людина з аутизмом". Знову пригадуємо правило people first language.
Детальніше
Категорії: Лайфстайл
04 Вер

Словник толерантності. Як правильно висловлюватися про ВІЛ-позитивних людей

Мова ворожнечі веде до насильства. Мова толерантності – до порозуміння. Гігієна мови починається саме з побутового спілкування. Тому пропонуємо розібратися, які вислови є маркером толерантності, а які стигматизують – і їх краще забути. Тож час від часу будемо ділитися з вами нашими знаннями у рубриці "Словник толерантності". ВІЛ на сьогодні більше не становить прямої загрози життю, як це було раніше. Проте соціальна стигматизація людей з позитивним статусом ще міцно вкорінена. Якщо людина – гей, стигматизація посилюється в рази. А стигма не тільки веде до насильства, а й шкодить профілактиці ВІЛ. Тому толерантна лексика вкрай важлива. Про людей з ВІЛ коректно говорити такими словами: "люди, які живуть з ВІЛ", "ВІЛ-позитивні люди", "люди з ВІЛ-статусом". Неправильно говорити "ВІЛ-інфікований" чи "хворий на ВІЛ". Чому так?Із коректною термінологією допоможе розібратися правило people first language – мова, в якій перш за все йдеться про людину. Суть у тому, що ви говорите про людину, а вже потім про якісь її ознаки, характеристики, особливості. Тобто, коли ми говоримо про ВІЛ, на перше місце ставимо людину, а не захворювання. Відповідно, кажемо "людина, яка живе з ВІЛ", а не "ВІЛ-інфікований" чи взагалі "спідозний". Важливо пам’ятати, що ВІЛ – не синонім СНІДу. Тісного зв’язку між ВІЛ і СНІДом більше не існує, бо медицина досягла значного прогресу, і в сучасному світі ВІЛ вже не є смертним вироком.Стереотип про ВІЛ як про захворювання маргіналізованих груп населення досі дуже міцний. Коректна лексика та недискримінаційний посил допомагають ці стереотипи долати. А заодно і знижувати темпи поширення ВІЛ через формування прихильності до профілактики та лікування.
Детальніше
Категорії: Лайфстайл
26 Сер

Право на повагу в кабінеті лікаря. Що потрібно знати пацієнту про свої права?

Автономія – це не лише право дієздатного пацієнта сказати “ні”, відмовившись від лікування чи процедур. Це також право самостійно приймати рішення щодо власного лікування. Право отримувати правдиву і повну інформацію, щоб приймати рішення на її основі. Перед тим як зробити вибір, пацієнт повинен знати про наслідки своєї згоди чи відмови від певної дії. Таку інформацію повинен надати медик.Тож на що має право пацієнт у кабінеті лікаря?●     На те, щоб бути повноцінно залученим до процесу лікування, а, отже, і розуміти, що успішність лікування залежить і від самого пацієнта.●     Правило інформованої згоди. Це не має бути формальне підписання якогось папірця. Лікар повинен надати пацієнту всю інформацію про його стан здоров’я, потрібні маніпуляції та їхній перебіг. Це допоможе пацієнту набути компетентності у прийнятті рішення. ●     Пацієнт має право на повагу з боку медичного персоналу та уважність до своїх потреб. Пацієнтоорієнтована модель закладена в основу змін, які зараз проходять у медицині. І багато медзакладів уже відійшли від комунікації в стилі “лікар від бога”. Якщо ж тебе не влаштовує ставлення до себе з боку медперсоналу, пам’ятай: ти завжди можеш змінити лікаря і лікарню.●     Пацієнт має право ухвалювати рішення стосовно власного здоров’я відповідно до власних цінностей, віросповідання, будь-якої ідентичності тощо.●     Повага до автономії пацієнта означає, що ти маєш право свідомо відмовитись від отримання медичної інформації та повністю довіритись лікарю. Цього принципу можна дотриматись лише за відсутності зовнішнього примусу та фізичного чи морального тиску. Знання цих простих правил допоможе отримувати медичні послуги з комфортом. Адже лікують не тільки препарати чи процедури, а й етичне поводження медичного працівника із пацієнтами. А лікарні існують, щоб надавати послуги пацієнтам, а не навпаки. 
Детальніше
Категорії: Здоров'я
X