Багато досліджень впродовж останніх двох десятиліть ламають голову над пошуком відповідей, які могли б пролити світло на причини інфікування ВІЛ серед найуразливішої до цього захворювання групи – чоловіків, які мають секс із чоловіками (ЧСЧ). Саме ЧСЧ – єдина ключова група, у якій в наш час не спостерігають суттєвого зниження темпів поширення ВІЛ. Тоді як інші уразливі до ВІЛ категорії – люди, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом (ЛУІН), та секс-працівниці – за останнє десятиліття демонструють показники впевненого зниження темпів поширення цього захворювання.
Оскільки ЧСЧ були у фокусі профілактичних проєктів завжди, дослідники зі сфери охорони здоров’я шукають причини такого явища. Зокрема, довго залишалося актуальним питання, наскільки рольова ідентифікація ЧСЧ може допомогти зрозуміти шляхи поширення ВІЛ.
Спойлер. Насправді співвіднести сексуальні ролі зі ступенем незахищеності статевого акту не вдалося, і тому їх не могли використати як надійний визначник ймовірності використання презервативів.
Проте автори досліджень роблять висновок, що поділ сексуальних ролей безпосередньо пов’язаний з незахищеним статевим актом, ініціаторами якого виступають в основному “активи”. В порівнянні з іншими групами, вони менш схильні визначати себе геями. “Не геї” (яких ми відносимо до ЧСЧ), хоч і можуть мати менше статевих контактів, але поряд з тим, у них менше інформації про профілактику ВІЛ/ІПСШ, відтак – вони рідше є клієнтами ВІЛ-сервісних програм, ніж чоловіки, що самоідентифікують себе як геї. “Активи” з більшою ймовірністю уникатимуть місць з високою концентрацією представників гей-спільноти. Швидше за все, їх внутрішня гомофобія може призвести до відмови від постійних сексуальних контактів з іншими чоловіками. Але водночас через свою бісексуальну поведінку “активи” можуть виступати як носії ВІЛ і можуть наражати на небезпеку як і своїх партнерів-чоловіків, так і партнерок-жінок.
Оскільки однозначності в цьому питанні досягнути складно, варто вдатися до сухої статистики.
Отже, якщо сексуальний контакт проходить без використання презерватива, є чотири основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції серед геїв і бісексуальних чоловіків:
• Найвищий ризик – при анальному сексі в пасивній ролі без використання презерватива
• Помірний ризик – при анальному сексі в активній ролі без презерватива
• Низький ризик – при оральному сексі без презерватива (в ролі того, хто приймає)
• Найнижчий ризик – при оральному сексі без презерватива (в ролі того, хто дає)
Проте варто зазначити, що ця градація актуальна лише в контексті ризиків інфікування ВІЛ, але зовсім не працює при ІПСШ. Наприклад, 75% випадків інфікування гонореєю чи сифілісом спостерігають у людей, які практикували оральний секс без презерватива в ролі того, хто приймає. Це не означає, що анальний секс безпечніший в контексті ризиків інфікування ІПСШ, а лиш доводить: анальний секс все ж частіше буває захищеним, ніж оральний. Принаймні про це одноголосно свідчать дані більшості досліджень.