Давно минули часи, коли всі жили за схожим укладом, працюючи на заводах чи в державних установах від години до години. Сьогодні кожен живе так, як вважає за потрібне. Хоч суспільство і нав’язує свої правила та норми, все більше людей наважується обирати свій шлях, не думаючи про те, як це сприйматимуть інші.
Коронавірус показав нам, що за бажання чи необхідності можна знайти заняття, роботу чи підробіток віддалено з гнучким графіком. Ця епідеміологічна криза створила ще кращі умови для того, про що ми хочемо поговорити – дауншифтингу.
Життя на мінімалках
Дослівно з англійської поняття “дауншифтинг” перекладають як “сповільнення або ослаблення будь-якого процесу”, “зменшення оборотів”, у ширшому розумінні – це життєва філософія “життя заради себе”, “відмови від нав’язаних цілей”. Дауншифтери шукають свій оптимальний баланс між чілом і роботою, між достатком і особистим ростом, вільним часом тощо.
У класичному розумінні дауншифтинг – це завжди вибір між доходами і стресами з одного боку і душевним комфортом за меншу винагороду з іншого. Як правило, звільняючись з бізнесу чи стресової роботи, люди переслідують такі цілі як отримання більшої кількості часу на власні захоплення, стосунки чи самопізнання.
Чим відрізняється справжній дауншифтер від пересічного українця? Тим, що фінансова складова життя не є для нього важливішою за інші цінності. Для такої людини банальна наявність вільного, не зайнятого роботою, часу важливіша за додаткові проєкти, завдання і підробітки.
Для багатьох з нас матеріальне забезпечення – один з головних, якщо не найголовніший, з аспектів професійного життя. Всі інші цінності часто можуть залишатися позаду: вільний час, здоров’я, відпочинок, сон, рівень культурного та інтелектуального розвитку, спілкування з друзями та родичами, релакс, стосунки і багато іншого. Усім вищепереліченим ми часто жертвуємо заради збільшення рівня матеріального споживання в ході кар’єрного зростання.
Дауншифтери ж не витрачають на заробляння грошей усього свого часу. Інколи половину часу, а іноді – ще менше. Решту вони присвячують іншим речам – і тоді з’являється можливість мати все те, чого так не вистачало: і висипатися, і читати книги, і тусити, і відпочивати, і спілкуватися.
Вирватися з системи
У нашому меркантильному світі фундаментом багато чому служать гроші, вони потрібні для існування та забезпечення життєвих потреб. Та не всі вони однакові.
Без життєво важливих – їжі, медикаментів, одягу, житла – існувати важко, та від нав’язаних суспільством (предмети розкоші, дорогі ґаджети, брендовий одяг) можна легко відмовитися.
Зібравши волю в кулак та твердо вирішивши вирватись зі системи, альтернативу цьому таки знайти можна. Головне – не лінуватись і докласти на початку трохи зусиль, які потім відплатять душевною свободою.
Основне і найскладніше – це зміна системи цінностей. Тобі доведеться перевчити себе і почати хотіти інших речей, ніж бажає середньостатистична людина – не новий годинник, машину чи кроси Balenciaga, а більше часу на особистий розвиток, йогу чи допомогу іншим, не дворівневу квартиру в центрі міста, а будиночок у селі чи бунгало на березі моря.
Дауншифтер – це людина, яка не боїться змінити своє життя, оточення, спосіб мислення, і кожен доходить до цього по-своєму. Одні від вигоряння і усвідомлення, що підіймання кар’єрними сходинками зрештою нікуди не веде, інші просто не хочуть займатися чимось монотонним від години до години, треті мріють про море, сонце, пальми і бачать своє життя поряд з ними та з повною відсутністю стресу.
Набридла нудна робота чи безперспективна рутина? У такому разі майбутній дауншифтер йде на менш прибуткову, але цікаву йому, або займається фрілансом, чи взагалі кидає все та вирушає на Гоа або в село. На місяць, рік чи все життя.
Де дауншифтити?
Мешкати в селі, дихати чистим повітрям, пити свіже молоко, збирати в лісі ягоди, а на хліб заробляти віддаленою працею. Це дауншифтинг.
Жити на природі, фотографувати і продавати свої роботи на “стоках” – це дауншифтинг.
Піти з офісної роботи в мегаполісі та переїхати у менше місто, де працювати журналістом-фрілансером, дизайнером, хенд-мейдером чи баристою, – це дауншифтинг.
А можна взагалі не працювати – є ті, кому пощастило успадкувати від прабабусі чи дідуся квартиру в центрі міста. Її легко можна здавати в оренду, а за отримані кошти спокійнісінько собі жити в Таїланді, на Гоа, в чеському селі чи Карпатах. І не бідно жити.
Найпривабливішими країнами для дайуншифтерів є Індія (Гоа), Таїланд та Індонезія (Балі). Також «новою батьківщиною» обирають Малайзію, Кариби або й чимало європейських провінцій.
Гоа, Індія. Індійський штат Гоа вважають батьківщиною дауншифтингу, тому існують навіть спеціальні терміни – «Гоа-шифтери» або «Гоа-синдром». Цей регіон отримав широку популярність як курорт ще в 60-тих завдяки хіпі з усіх країн світу, в кращих традиціях яких було викидати квитки та паспорт і залишатися жити нелегально в цьому місці на багато років. Влада Індії завжди закривала на це очі й досить лояльно ставиться до подібних людей і зараз.
Тут вже створені цілі комуни дауншифтерів, є послуги, орієнтовані на них, ціни цілком доступні. З плюсів – тепле море, смачна їжа (якщо ви любите індійську кухню і спеції), наявність недорогого Інтернету – що важливо для тих, хто збирається працювати на фрілансі. На додачу до цього – заняття йогою, аюрведичні практики, свіжовичавлені соки, запальні вечірки на пляжах! З мінусів – часто Гоа уявляють собі як рай на землі, хоча це не так. Регіон це безперечно самобутній та екзотичний, однак тут не завжди чисто, не так багато комфорту, мало диких пляжів.
Гоа – це мрія невибагливих туристів і дауншифтерів, один великий літній табір для дорослих. Тут не важливо, скільки у тебе грошей, і яке соціальне становище ти займаєш. Тут легко сходяться незнайомі люди і невимушено спілкуються на різні теми. Тут багато тих, хто хоче розібратися в собі. Позбувшись від міської метушні, можна як втратити сенс життя, так і знайти його, це вже залежить від того, що насправді становить зміст життя конкретної людини.
Таїланд. Білий пісок, бірюзове море і пляжний волейбол як основне місце “роботи” – це дауншифтинг по-тайськи. В цій країні кожен може знайти ідеальне для себе місце майбутнього проживання: від галасливого Бангкока для тих, хто не може прямо відразу розлучитися з ритмом життя великого міста, до розкутої Паттайї, красивих Пхукета, Самуї, Ко Чанга, або розташованих подалі від узбережжя провінцій. Найдешевше для проживання місце – Паттайя, проте туристів тут буде в рази більше, і природні красоти знайти не так легко. З точки зору погоди, в Таїланд краще їхати взимку (листопад-лютий), але з огляду бюджетності, варто вибрати невисокий сезон.
Малайзія – ще одна країна, яку полюбляють дауншифтери. Плюси Малайзії – розкішний клімат, низька вартість життя, відмінна податкова політика і прекрасні пляжі. Країна дуже схожа на Таїланд, тільки не така заїжджена туристично. Є навіть така програма “Малайзія – мій другий дім”, яка дає можливість громадянам будь-якої іноземної держави отримати десятирічну багаторазову візу та жити тут цілий рік або проводити тривалі періоди в країні. Для участі потрібно виконати низку умов, наприклад, довести наявність достатнього для власного забезпечення в Малайзії щомісячного доходу. З плюсів тут і багатонаціональність країни та пов’язана з нею доброзичливість (тут пліч-о-пліч живуть і малайці, і індуси, і китайці) – люди дуже терпимі та привітні.
Незабутнім може стати і переїзд на Балі, в Домінікану та навіть наші рідні Карпати. Варто лише наважитися!
На жаль чи на щастя, дауншифтерський спосіб життя підходить далеко не всім. Іноді навіть у тих, хто нібито готовий до перемін, здають нерви, і вони повертаються до свого звичного міського життя і живуть ним довго та щасливо. У будь-якому разі кардинальна зміна життя – це стрес для людини. Тому, якщо ти таки подумуєш після перемоги спробувати себе в ролі дауншифтера закордоном – зваж усі “за” і “проти” та будь готовим до “ломки” за колишнім життям, за друзями, за рідними, за улюбленим кафе, за борщем, варениками чи вечірками на Кирилівській.
До речі, ставлення до дауншифтингу і дауншифтерів в усьому світі дуже різне: хтось їм заздрить і захоплюється волею так змінити життя, хтось, навпаки, вважає їх невдахами, що не витримали ритму та тиску сучасного життя. Але все одно варто пам’ятати, що втеча від цивілізації не обов’язково гарантує вирішення проблем. Насамперед варто постаратись зрозуміти, що робить щасливим саме тебе, чи живеш ти в гармонії з собою. І якщо ні або тобі чогось бракує, і така смілива зміна може тобі допомогти, – лишай все та пробуй. Хтозна, може, життя у теплій екзотичній країні – це твоє.