психологія | Проект Pro Sekc

31 Тра

У твоєї близької людини ПТСР: що варто знати

Симптоми посттравматичного стресового розладу можуть проявитися раптово і в неочікуваній формі. Через це давати раду з таким розладом буває доволі непросто. Найчастіше симптоми виникають через тригери – внутрішні або зовнішні чинники.Внутрішні тригери – це думки, емоції, відчуття у тілі, які схожі на ті, що були в момент травматичної події. Тобто все те, що ми відчуваємо всередині.Зовнішні тригери – це ситуації, люди або місця, які нагадують про травматичну подію. Ними можуть бути слова, звуки, локації.Зважаючи на це, важливо зменшити ризик впливу тригерів та не створювати ситуацій, які їх провокують. Для цього варто обмежити перебування в місцях скупчення людей без нагальної потреби. Уникати різких звуків, які можуть нагадувати травматичну подію. Якщо у твоєї близької людини ПТСР, зведи до мінімуму несподіванки. Різко змінювати плани – теж погана ідея. Не торкайтеся тіла людини і не обіймай без дозволу.Якщо у близького ПТСР, категорично не варто просити розповісти про травматичний досвід. Це може спричинити ретравматизацію та й загалом говорити про це важко морально і психологічно.В жодному разі не знецінюй пережитий досвід людини. Разом з тим не варто його і героїзувати.Опанувати себе часто буває не в межах можливостей людини з ПТСР, тому не проси її “взяти себе в руки і не розклеюватися” – це недоречно і може сприйматися як звинувачення у безпомічності та слабкості. Чого не варто говорити людині з ПТСР:Звинувачувати і дорікати за те, у який спосіб вона проявляє емоціїКазати, що ти знаєш і розумієш, що вона відчуваєГоворити, що їй пощастило вижити – люди, які пережили травматичні події, часто не відчувають щастя від життяСтверджувати, що час лікує. Як підтримати людину з ПТСР?Подбати про її базові потреби: приготувати їсти, взяти на себе побутові справиДопомогти знайти спеціалістів та групи підтримкиПропонувати підтримку і тепло. Бути дбайливим і чуйнимНе знецінювати і не бути занадто вимогливимРобити разом звичайні рутинні справиГоворити про майбутнє та будувати спільні плани – це може допомогти людині із ПТСР позбутися думки, що її майбутнє приречене.Важливо! Якщо у твоєї близької людини ПТСР, уникай наркотиків, алкоголю та куріння вдома та у вашому оточенні. Вживання психоактивних речовин може бути небезпечним і в довгостроковій перспективі ускладнить відновлення.Якщо стан людини важкий і нестабільний, не залишай її на самоті. Коли людина наважиться говорити, може статися, що вона захоче говорити про травматичну подію багато разів підряд. Дай можливість висловитися стільки разів, скільки потрібно.Людині з ПТСР важливо знати, що вона не самотня. Отримати відчуття щирої підтримки та розуміння буде для неї дуже цінним.

Детальніше

Категорії: Здоров'я

01 Бер

Все про ІПсО. Як не дати собою маніпулювати

Інформаційні війни стали частиною нашого життя ще до того, як стартувала повномасштабна. Вкиди, провокації, витоки інформації – все це не раз впливало на нашу думку та керувало нею на користь ворога.Зараз це все нам відоме під абревіатурою ІПсО, яку ми чуємо надто часто. Що таке ІПсО та чим воно не є – розбираємо в нашій статті. ІПсО – інформаційно-психологічна операція – це запуск в аудиторію певної інформації та сигналів з метою вплинути на емоції, погляди, об’єктивні міркування, а також формувати таким чином поведінку окремих осіб, груп та організацій чи навіть влади країни. Якщо коротко, то це застосування пропаганди, дезінформації, кібератак, перекручування інформації та інших методів впливу для інформаційної війни. В умовах багаторічної гібридної війни ми мало не щодня стикаємося з таким дезінформаційним спамом, тому вважаємо за належне розказати більше, починаючи з історії виникнення таких кампаній. ВиникненняІПсО – це не щось нове та ультрасучасне. Такі шкідливі вкиди та пропагандистські кампанії існували і в Першу світову війну, і в Другу, і за Холодної війни, і так до наших днів. Адже насправді інформаційно-психологічна операція це або дуже вміле та ефективне поширення неправди, або перекручування та маніпуляція певними фактами – і все для того, щоб ввести в оману якомога більше людей.Тільки от швидкість поширення інформації була зовсім іншою, тому сьогодні така успішна кампанія може блискавично проникати в маси та впливати і мати ефект за лічені години. МетаІПсО можуть мати різну тривалість, аудиторію і, звісно ж, цілі. Це можуть бути вкиди, розраховані короткотривалий та водночас вірусний ефект з метою посіяти в суспільстві чи спільноті людей паніку, страх, створення у великої кількості людей дискомфортних психологічних станів. Тоді людьми керує розгубленість, вони допускаються помилок та легше потрапляють під вплив. А можуть бути зовсім непомітні довготривалі операції, які дуже повільно насаджують певні погляди, ненав’язливо поширюють потрібні наративи та методично вкорінюють руйнівні та деструктивні ідеї. Що є і не є ІПсО?Далеко не кожен вкид чи фейкова інформація, які завірусилися, це ІПсО. Якщо ти читаєш пост про те, що Україну очікує черговий масований ракетний удар – це не інфооперація. Це може бути просто чиєсь бажання хайпанути на темі.Інформаційно-психологічна операція – це дійсно операція, тобто чийсь конкретний план з ціллю, терміном запуску, запланованою тривалістю і відчутним ефектом. Переважно за такими комплексними і продуманими вкидами стоять збройні сили чи міністерства оборони певної країни. Або ж певні організації, наприклад, релігійні (тут згадуємо РПЦ).Пригадуєш, як на початку війни ми всі звертали увагу на мітки вулицях і будинках міст, за якими, як ми чули, можуть наводити удари по українських містах?Це має всі ознаки спецоперації:правильний таймінг – на початку війни ми ще мало що знали, не дуже розбиралися і легко потрапляли під вплив різного роду інформаціїтривалість – організатори дуже добре розуміли, що переляк триватиме недовго, тому запускати і розхитувати істерію треба пошвидшесупровід – дуже швидко у всіх соцмережах з’явилися пости з фотками-прикладами, які дуже швидко підхопила аудиторія і вірусних фото вже були тисячіціль – залякати, посіяти масову паніку, сумніви, тривожність та деструктивні емоції, навіть серед тих, хто перебуває в умовній безпеці.Також як приклад намагання запустити ІПсО можна навести “флешмоб” #LightOnZelenskyyOff. Його росіяни недолуго закинули в Твіттер, намагаючись розкрутити обурення відключеннями електроенергії в містах серед наших співгромадян, які своєю чергою мали б тиснути на Володимира Зеленського та вимагати переговорів з агресором. Тут були конкретні автори, виконавці, прописана концепція, креативи і, звісно ж, плюгаве виконання. Також до цієї спроби були підключені ботоферми – ще один інструмент впливу на аудиторію. Прогоряють боти тоді, коли пробують поширювати свої тексти в соцмережах українською. На наше щастя, вони часто паляться через смішний переклад – тоді з’являється вже легендарна бавовна, “немає сечі терпіти ці борошна” тощо. Як не піддаватися впливу ІПсОДовіряй офіційним джерелам інформації.Відмежуй себе від російськомовного контенту, батьківщиною якого є росія. Нічого хорошого з тих країв ніколи не приходять. Навіть якщо воно замасковане під щось нейтральне.Розвивай критичне мислення. Якщо це щось дуже неймовірне чи сумнівне – спробуй знайти підтвердження цього ще на кількох ресурсах. Якщо це інформаційний вкид чи ІПсО, то якийсь зі ЗМІ візьметься дослідити питання і спростувати чи підтвердити. За правилами журналістики, не можна вважати правдивою інформацію, якщо вона не надійшла з двох різних джерел.Не поширюй інформації, в якій ти не впевнений. Бо інакше ти можеш стати одним з тих, хто діє в догоду чиїмось зумисним шкідливим інтересам. Щоразу читаючи якусь інформацію з недостовірних джерел та в соцмережах, а особливо збираючись це репостнути чи комусь розповісти, подумай який ефект це може мати, і чи сприяє це нашій перемозі. Якщо ні, сміливо викидай це з голови та соцмереж. Бережи себе та вір першочергово ЗСУ та Генштабу!

Детальніше

Категорії: Лайфстайл

01 Бер

Твоя операційна система потребує оновлення, або Як справлятися з адаптивними викликами

Кожен протягом свого життя проживає різні кризові епізоди. Все починається з підліткового віку, коли ми усвідомлюємо свій вплив на зовнішній світ, він – егоцентричний (основні лейтмотиви: «Мої бажання – найголовніші», «Я все знаю краще» тощо).Потім – криза середнього віку: тут ми робимо перехід від одного способу впливу до іншого.Але, щоб дійти до цього етапу, потрібно пройти декілька рівнів усвідомлення: від «Я – це моя робота, зарплата, мій дім, мої можливості» до «Я хочу залишити слід в історії, хочу добитися успіху, стати соціально значущим». Але лише третина від усіх доходить до рівня: «Я – не ідеал, і це нестрашно. Я сприймаю свою темну сторону, я залишаюся собою, і я знаю що мені з цим робити.» А ті, хто в цей вагон не потрапив, залишають за собою право пережити ту саму кризу середнього віку в «усій красі».Але трапляється так, що окрім вікових криз бувають такі, які приходять в наше життя раптово і форматують вже сформовані уявлення. Однією з таких криз для усіх нас стала повномасштабна війна. Війна – це те, на що ми глобально вплинути не можемо. А значить, нам потрібно цю кризу перетворювати в дуже важливе уміння – адаптивність.Ніхто не каже, що до війни можна чи потрібно адаптовуватись. Ні, війна це не норм, і це явище неприродне. Але вона диктує умови. І ці умови лише ускладнюються і вносять нові обмеження.Можна констатувати, що нове десятиліття (яке почалося з пандемії) – епоха обмежень. Якісь із них з часом стухають, а якісь залишаються та нашаровуються. Мозок до цього звикає та адаптовується. З точки зору інтелектуального розвитку – це ок, адже формуються нові нейронні звʼязки і хоч-не-хоч, але ти розвиваєшся. Єдине не ок – погано, що саме таким методом, але що ж…Оскільки доводиться шукати способи до адаптації в таких умовах (навіть ті, хто виїхав, змушені пристосовуватись до нових реалій, правил та законів країни, в якій вони стали біженцями) і працювати над розумінням, як це можна робити. Але адаптивність «там» і «тут» працює в цілому однаково, хоч і залучаємо ми різні інструменти з арсеналу наших технічних здібностей та досвіду. Є два типи адаптації: технічна та адаптивна.Технічний виклик – це коли потрібно розв'язувати складне питання, але яке ти в принципі можеш виконати, якщо набудеш відповідних додаткових навичок та досвіду (наприклад, в професії чи ремеслі). Якщо ти класний майстер перукарського мистецтва і якщо тобі потрібно буде зробити якусь складну стрижку чи фарбування, ти цілком можеш вивчити складніші техніки і успішно втілювати їх в життя, адже базові навички є, інструкція в принципі також, тобі зрозумілий процес. Залишається лиш додати знань і вирішити свій технічний виклик.Адаптивний виклик потребує трансформації мислення, вимагає переходу до складнішої стадії психоемоційного розвитку. Його не вирішиш дипломами чи сертифікатами. Трапляється це тоді, коли життя поставило перед тобою таке завдання, яке не так просто вирішити з доступним тобі на цю мить поняттєвим апаратом. Адаптивний виклик потребує оновленої версії твоєї «операційної системи». І дуже часто ознака кризи – коли людина роками намагається розв'язувати адаптивну проблему технічними засобами. Це марна стратегія.Проблема полягає у тому, що багато хто автоматично починає вирішувати всі виклики як технічні. Тож найперше і найважче у розв'язанні адаптивної проблеми – це елементарне визначення її як такої. Найкраще допомагає це зробити психотерапія. Для визначення проблеми треба перенести увагу з неї на себе: як я себе почуваю при цьому, що це для мене, і чи хочу я щось з цим робити? Далі починається адаптивне вирішення.Перший крок – це відповідь на питання: «Ким насправді я хочу бути і чому тут?»Далі необхідно визначити барʼєри, які стоять на шляху до розв'язання проблеми.А третім кроком є перевірка другого: наскільки чесні та обʼєктивні твої барʼєри, і чи це точно не відмазки, які продукує лінь. Дуже часто ми неусвідомлено виправдовуємо себе і маємо на це право. Але фрустрація, яку ми переживаємо через невирішення своєї кризи, вбиває нашу мотивацію (не менше, ніж наркотики). А якщо з мотивацією трабли – це серйозно. Такі стани призводять до депресій. І в це русло краще навіть не дивитися, бо вилізти з нього навіть складніше, ніж завʼязати зі стимуляторами.Тому якщо ти відчуваєш, що не справляєшся, – звернися до психолога.Записатися на безплатні онлайн-консультації можна до психолога проєкту Get Test. Відчуваєш потребу? Зроби це за посиланням.

Детальніше

Категорії: Лайфстайл

28 Лют

Безоплатна допомога для підтримки психічного здоров’я

За вісім місяців війни психіка українців пройшла різні стадії адаптації та випробування на міцність. Рівень стресу, який сиплеться зараз на наші голови, безпрецедентний. Тому в певний момент кожен з нас може стати вразливішим і потребувати фахової психологічної підтримки. Звертатися по допомогу не соромно, навпаки, це важлива складова турботи про себе. В Україні працює "гаряча лінія", спеціалісти якої допомагають підтримати психічне здоров’я в умовах постійного стресу й емоційної напруги."Гаряча лінія" за номером 0-800-100-102 працює щодня з 10:00 до 20:00. Дзвінки є безоплатними. Лінія працює у двох форматах: аудіо- та відео. Для спілкування по відео людина, яка звернулася по допомогу, має сказати про це оператору лінії. На порталі "Дія. Цифрова освіта" запустили курси для підтримки психологічного здоров’я.У курсі для цивільних "Психологічна підтримка себе та близьких" можна дізнатися про те, як зняти стрес і напругу в тілі, пережити горе, впоратися з постійною тривогою, провести арттерапію. За форматом це освітній серіал з 14 серій тривалістю 4-8 хвилин.Курс "Робота з емоційним вигоранням" розповідає як наповнити себе ресурсами й повернути контакт із тілом, якщо ти втомився. А також як упоратися з відчуттям провини й допомогти собі, коли перед очима страшні кадри війни. Це 15 серій тривалістю 5-11 хвилин. Всі ці курси безоплатні. Для безкоштовної психологічної підтримки людей, які постраждали через війну, працюєпроєкт Mental Help. Це заняття в онлайн-форматі. Щоб отримати психологічну допомогу, потрібно обрати спеціаліста зі списку психологів і забронювати час сеансу. Також треба заповнити коротку форму, де вказати особисті дані й контакти. І останнє – приєднатися до онлайн-зустрічі в Zoom або Google Meet за посиланням, яке ти отримаєш після проходження попередніх етапів. Крім того, не варто забувати, що психологічну допомогу можна отримати у сімейного лікаря, терапевта або педіатра. Незалежно від того, чи підписана з цим лікарем декларація. Лікар проведе скринінг на наявність розладів психіки та поведінки, за потреби – направить до психіатра.Та до психіатра можна звернутися безоплатно і без скерування. Знайти медзаклад, де працюють такі фахівці, можна за номером 16-77.У психіатра безоплатно можна отримати огляд, індивідуальний план лікування, а ще – рецепт на безоплатні препарати при розладах психіки та поведінки, які включені в програму “Доступні ліки”. У цій програмі для людей з розладами психіки і поведінки є 30 торгових назв препаратів. З них 13 – повністю безоплатні. Це ліки при посттравматичному стресовому розладі, депресії, невротичних розладах, афективному розладі та шизофренії. Перший рецепт на ці ліки виписує психіатр, а після складання плану лікування наступні можна отримувати і в сімейного лікаря.Якщо у пацієнта немає гострого перебігу хвороби, він може отримувати психіатричну допомогу вдома або за місцем свого перебування. Її надають мобільні мультидисциплінарні команди.Для людини безоплатним є психіатричний огляд та допомога за місцем перебування. А також складання індивідуального плану лікування, психодіагностичні тести в динаміці, медикаментозне лікування, контроль за станом пацієнта, амбулаторні візити до одужання або стійкої ремісії.

Детальніше

Категорії: Здоров'я

28 Лют

Як стати хлопцем-павербанком

Щоб вистояти в найважчі часи, важливо залишатися людиною. Звісно, у кожного є багато приводів бути токсичним та неприємним, але коли і так важко, хочеться тягнутися до людей, які дають енергію, а не забирають.Адже завжди легше переживати кризові епізоди не на самоті, маючи можливість розділити їх з іншими. Тому, якщо ти хочеш, щоб до тебе тягнулися і були раді бачити, любили, цінували та усюди запрошували – слідуй простим рекомендаціям, які не вартуватимуть тобі особливих зусиль. По-перше, не будь токсичним до інших. Токсична людина – це особистість, поведінка якої додає негативу та засмучує життя інших. Звісно, усі ми маємо привід бути токсичними, але війна – не найкращий час це проявляти. Люди зараз хочуть прийняття, підтримки, а не напрягу. А якщо ти токсік, то скоріш за все можеш напружувати навіть тих, хто тебе любить і таким. Більш того, з часом рівень цієї токсичності може заглушити симпатію навіть найбільш прихильних до тебе людей. І це може або стати причиною конфлікту, або тебе просто можуть почати ігнорувати. А залишитися взагалі без підтримки в такий час – найгірше, що ти можеш зробити для свого психоемоційного стану. По-друге, якщо ти хочеш щось від когось отримати – будь готовим це дати.І мова тут іде не лише про чужий стаф, яким тебе постійно вгощають. Треба мати совість. І якщо ти хочеш, щоб до тебе проявляли щедрість – будь готовий проявляти її сам. Класна комунікація будується у взаємодії. Це не гра в одні ворота. Ділитися зараз – найкраще, що ти можеш зробити. По-третє, відповідально стався до своїх обіцянок і цінуй час інших.Якщо ти маєш звичку постійно спізнюватися чи в останній момент скасовувати намічені плани з партнером чи друзями – це може дуже сильно образити, бо підсвідомо таку поведінку можна сприйняти як прояв неповаги. А якщо такий вайб десь проскочить – це може покласти край навіть особливо тісним звʼязкам. По-четверте, жодного обману, маніпуляцій і будь-якої нещирості. Люди це бачать.І якщо чийсь радар зафіксує твою фальш – це просто не залишить шансів реабілітуватися в очах інших, адже з цього моменту тебе можуть почати сприймати через призму якоїсь із цих “негативних лінз” твоєї особистості. По-пʼяте, не бійся генерувати ідеї щодо проведення спільного дозвілля. Люди тягнуться до ініціативних. Це не означає, що ти маєш почати диктувати іншим що вони мають робити, але ти завжди можеш брати активну участь у прийнятті рішень. І наостанок – навчися приймати вибір інших людей.Не критикуй рішення інших людей. Навіть якщо хтось виїхав за кордон, коли ти змушений залишитися. Те, що ти почнеш писати неприємні речі комусь за те, який він зробив вибір, не зробить тебе кращим і не дасть жодного полегшення. Таким чином ти можеш спалити усі мости. А іноді це робити невигідно, адже як знати – можливо після перемоги тобі потрібно буде вписатися десь в Лондоні, Лісабоні чи Нью-Йорку. Краще трансформуй цю агресію в донати, щоб вигнати з нашої землі всяку русню. Якщо не можеш дарувати усмішку, то спробуй давати хоча б підтримку. Ми зараз повинні підтримувати один одного як ніколи. І якщо ти не звик підтримку давати, а лиш приймати – зараз найкращий час цьому навчитися.

Детальніше

Категорії: Лайфстайл